У Кіровограді розгорнуто експозицію «Музей – її життя»

16 липня 2015 року у Кіровоградському обласному художньому музеї розгорнуто експозицію «Музей – її життя», присвячену 95 – річчю з дня народження одного із фундаторів музейної справи на Кіровоградщини Олени Орестівни Ноземцевої.

Ноземцева Олена Орестівна, наша землячка, народилася 16 липня 1920 року в с. Губівці Компаніївського району на Кіровоградщині. Після закінчення Кіровоградської середньої школи № 12 навчалася в 1938 – 1941 рр. у Харківському університеті на факультеті української мови і літератури, закінчила дворічні курси медсестер.

Учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджена бойовими орденами та медалями, була тяжко поранена. Після одужання працювала в госпіталі у м. Ростові-на-Дону та одночасно навчалася в педагогічному інституті на факультеті російської мови і літератури. У 1945 – 1952 рр. викладала у Кіровоградському технікумі сільськогосподарського машинобудування.

У 1952 році за рішенням міськкому партії була переведена на посаду лектора, а згодом інструктора відділу шкіл Кіровоградського обкому партії. З 1953 року очолила колектив Кіровоградського краєзнавчого музею і була 14 років беззмінним директором. Завдяки її наполегливості та ентузіазму за короткий термін було відремонтовано приміщення музею та побудовані підсобні приміщення. У залах відкрили нові експозиційні розділи та перший і єдиний на той час планетарій. Аби наповнити фонди та створити нові експозиції, їй довелося зустрічатися з видатними діячами науки та культури, мистецтва, воєначальниками тих часів: маршалом П. Ротмістровим, генералами

М. Скирдою, О. Федоровим, письменником О.Гончаром, композиторами

Г. Нейгаузом, Ю. Мейтусом, художниками О.Осмьоркіним, П.Покаржевським та ін.

Величезна заслуга Олени Орестівни і у відродженні колиски української національної драматургії – родового помістя Тобілевичів – Тарковських.

Той, хто сьогодні милується мальовничими куточками садиби, мабуть, і не уявляє жахливої картини, яку побачила Олена Орестівна через кілька років після вигнання фашистських загарбників з нашої землі. Вирубаний сад, зруйновані будівлі… За відносно короткий строк вдалося відбудувати Хутір Надію, зробити з нього музей-заповідник.

Завдяки її організаційним здібностям, глибокому вивченню історії краю, науково-дослідницькій та науково - збиральницькій роботі з її ініціативи у 1965 році у м. Кіровограді у приміщенні Преображенської церкви була відкрита Кіровоградська картинна галерея. Вона вирішувала питання про поповнення фондів музею: про передачу живописних та графічних робіт з Ермітажу, Третьяковської галереї, Київського музею російського мистецтва, Дирекції художніх виставок.

За роки її керівництва музей виконував не тільки навчальні функції, а й був авторитетною установою. І визначальну роль саме у розбудові та діяльності музею відіграла Олена Орестівна Ноземцева.

У 1966 році їй запропонували роботу в м. Києві – завідуючої філією Державного історичного музею УРСР «Косой Капонір». Впродовж 1966-1973рр. багато зробила для збору матеріалів та дослідження історії фортеці.

У 1973 році повертається до м. Кіровограда, де й пройшли останні роки її життя. Працювала директором музею заводу «Червона зірка», а потім директором музею Вищого льотного училища. За багаторічну плідну діяльність була нагороджена орденами, медалями, грамотами Міністерства культури та Президії Центрального комітету профспілки працівників культури.

В експозиції музею представлений портрет Олени Орестівни, написаний членом спілки художників СРСР, її другом Володимиром Олександровичем Федоровим, а також фото та документальні матеріали, які розкривають грані її талантів.

Як часто сприймаючи історичні надбання наших музеїв, ми подумки дякуємо тим ентузіастам, що влаштували нам це побачення з минулим. Ми вклоняємося світлій пам’яті Олени Орестівни, а ті, хто був з нею поруч, хто цікавився минулим краю, і досі згадують цю високоерудовану, інтелігентну жінку.

Валентина Ноженко - головний зберігач фондів

Кіровоградського обласного художнього музею