Хочу пам’ятати його таким: у Кропивницькому переселенка створила фотоальбом про рідний Сєвєродонецьк

У Кропивницькому переселенка з Сєвєродонецька створила фотоальбом у пам'ять про рідне місто. В альбомі – майже 300 світлин Сєвєродонецька з початку його заснування 88 років тому і до моменту великої війни росії проти України. Доповнювати альбом світлинами воєнного міста дизайнерка не планує. Каже, жахливі картини і без того відіб’ються у пам’яті багатьох.

Одна із перших крупних будівель – "Льодовий палац" – де проходили спортивні заходи, фігурне катання, хокей і, в той момент, коли люди там отримували гуманітарну допомогу, туди прилетіла ракета і зараз там чорна діра. А ось підприємство, з якого починалося місто – "Азот", зараз воно розбите. Мости через Сєвєродонецьк до Лисичанська – теж розбиті. За відсутності цих мостів ми навіть не можемо перебратися додому, – Ольга Плаксіна бережно гортає сторінки альбому.

У Сєвєродонецьку жінка народилася, провела студентські роки, отримала професію, закохалася, народила дітей. Родина жила звичайним щасливим життям, аж поки місто "не звільнили" окупанти.

Тринадцятого березня ми виїхали із Сєвєродонецька після того, як черговий снаряд влучив у наш будинок. Діти почали хворіти, на вулиці мінус десять і треба було якісь рішення приймати кардинальні. Приїхали ми сюди п’ятнадцятого березня, дві ночі ночували у придорожніх готелях. Трохи пожили у родичів чоловіка, а тепер вже почали самостійне життя.

У Ольги Плаксіної вища економічна освіта. Але останні кілька років вона займається дизайном. Почалося все з колажів сімейних фотографій, далі були поліграфія та веб дизайн.

І, вже приїхавши сюди, я хотіла якось зберегти пам’ять про наше місто. Яким ми його пам’ятаємо – зеленим, ясним, соковитим, милим. Я дивилася на новини і розуміла, що не хочу, аби ці страшні кадри відкладалися у моїй пам’яті, – пояснює жінка.

Дизайнерка зібрала світлини знайомих фотографів і, за їхнього дозволу використовувати фото, за два місяці оформила альбом. У ньому – майже 300 світлин Сєвєродонецька із початку його заснування і до повномасштабного вторгнення росії в Україну.

В альбомі – 80 сторінок, це 40 листів яскравих соковитих світлин в будь-який період року – зима, весна, літо, осінь, з висоти пташиного польоту. Перша сторінка про те, як місто будувалося, яка в нього історія, які назви йому давали. Далі – перші вулиці, перші будівлі, як все починалося з маленького села, що почали будувати на піску. Також тут фото радянського періоду, картини нашої відомої художниці Вероніки Крейди. Вона, гуляючи з дитиною, просто сиділа і замальовувала будівлі, робила з них листвочки, а далі – сучасні фото, – розповідає Ольга.

Обрати улюблену фотографію малої батьківщини жінка не може. Говорить, що всі вони викликають певні емоції про ті чи інші події, певний період життя. Це спогади, пов’язані з професійною діяльністю, зустрічами з майбутнім чоловіком, весіллям, народженням двох дітей і їх хрещенням, сімейним відпочинком…Найсвіжіші фото Сєвєродонецька у альбомі зроблені минулої зими. Вона видалася на диво сніжною і красивою.