Ой, шануйте, поважайте
Свою рідну мову
І учіться розмовляти
Своїм рідним словом
Сидір Воробкевич «Рідна мова»
7 листопада 2014 року в Кіровоградському обласному художньому музеї розгорнуто експозицію до Дня української писемності та мови.
Указом Президента України № 1241/97 «Про День української писемності та мови» задля урахування важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства встановлено в Україні День української писемності та мови. Свято відзначається щорічно 9 листопада. За церковним календарем саме в цей день вшановується пам'ять творця писемної історії Київської Русі преподобного Нестора – Літописця. Але засновано це свято було значно раніше – ще в 1917 році.
Цього дня вже традиційно покладають квіти до пам’ятника Нестору - Літописцю, улаштовують урочисті заходи, зокрема нагороджують найкращих популяризаторів українського слова, заохочують книжкові видавництва, що випускають літературу українською мовою, тощо.
Впродовж кількох століть український народ привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, яка сягає глибокої давнини і нараховує багато століть. За науковими розвідками лінгвістів, мова української народності почала формуватися ще у VI-IX століттях. Процес унормування загальнонародної української мови вчені відносять до ХІІІ-ХІV століття. У різні періоди українська літературна мова поєднувала в собі елементи давньоруської писемної мови (Х-ХІІІ ст.), українсько-білоруської (ХІV-ХV ст.), слов’яноукраїнської, староукраїнської («простої мови»), церковнослов’янської (ХІV-ХVІІ ст.). Інтенсивне формування нової української мови дослідники відносять до другої половини ХVІІІ-ХІХ століть. Зачинателем сучасної української літературної мови вважається І.П. Котляревський, а основоположником – Т.Г. Шевченко.
В експозиції представлено унікальний експонат із фондів Кіровоградського обласного художнього музею – прижиттєвий портрет-гравюру Тараса Шевченка (1860) роботи лейпцизького майстра Фрідріха Брокгауза. Напис під відбитком повідомляє: «Печ. со стали Ф.А.Брокгауза в Лейпциге», ще нижче – факсиміле автографа Шевченка. Це свідчить, що естамп був зроблений зі сталевої дошки Фрідріха Брокгауза в німецькому місті Лейпцигу і що Тарас Шевченко бачив його і навіть засвідчив власноручним підписом! Цілком можливо, що це був останній автограф Кобзаря… Також представлено портрети найвідоміших виразників української мови: роботу В.І. Касіяна (1896-1976) «Портрет Івана Франка» (1946), літографію А.В. Навроцького (1934-2002) «Портрет Лесі Українки», живописний твір А.М. Надєждіна (1963 р.н.) «Співець степової Еллади. Портрет Євгена Маланюка» (2001-2006).