Росія від початку повномасштабного вторгнення намагається ліквідувати українське політичне керівництво, зокрема президента Зеленського, і продовжуватиме ці зусилля.
Операція українських спецслужб з ліквідації російського генерала Кіріллова вказує на високий рівень планування й виконання, що має стратегічний ефект на Москву.
Трамп та його команда планують переговори щодо війни в Україні, але вони мають бути на умовах, прийнятних для України, з гарантіями безпеки.
Від початку повномасштабного вторгнення Росія прагне ліквідувати політичне керівництво України. Москва й надалі продовжить ці спроби та робитиме усе можливе, щоб досягти свого.
Таку думку у розмові з 24 Каналом озвучив старший офіцер ЦРУ у відставці та ексглава осередку ЦРУ в Москві Пол Колбе, відзначивши неабияку роботу українських Збройних Сил і спецслужб щодо засхисту нашої держави. Більше про це, підрив генерала Кіріллова у Москві та слабкі місця Росії, що можуть призвести до її розвалу – читайте далі у матеріалі.
Високопоставлений генерал, начальник військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту Росії Ігор Кіріллов був убитий в Москві українськими спецслужбами. Україна заявила, що генерал Кіріллов був законною ціллю, оскільки вчиняв воєнні злочини. Як ви реагуєте на такий розвиток подій та що це означає?
Я вкотре вражений оперативною спроможністю служб, які проводили цю операцію. Це вказує на точне наведення на ціль, видно глибоке планування операції. Вона показала, що не тільки в Москві, а й по всій Росії є шпигунський апарат, який може підтримати такі спецоперації. Це чітке виконання поставлених цілей.
На відміну від безладних бомбардувань Росією українських міст, лікарень, дитсадків, залізничних станцій, щоб посіяти терор, українські спецслужби точно уразили важливу військову ціль. Це матиме тактичний ефект, адже від початку повномасштабної війни ліквідували найбільш високопоставленого російського офіцера в тилу.
Ця операція має стратегічний ефект у надсиланні меседжів керівництву в Москві та населенню Росії, що ніхто не перебуває у безпеці в себе вдома, якщо вчиняє звірства та воєнні злочини в Україні.
Ви зазначили, що генерал Кіріллов – це найбільш високопоставлений офіцер, якого ліквідували з початку незаконного вторгнення Росії в Україну. Чи означає це, що російська контррозвідка деградує та не в змозі захистити своїх старших командирів?
Це очевидно, згідно з результатами цієї операції, але було й багато інших важливих операцій. Варто згадати, як успішно Україна уразила Кримський міст, проводила безперервно операції в тилу на окупованій території в Україні, а також в тилу в Росії. Це вказує на те, що в Україні є певні можливості.
Також цікаво, що цей російський генерал загинув від дистанційної бомби, закладеної в електросамокат біля його багатоквартирного будинку та в 7 кілометрах на південний схід від Кремля. Чи говорить це про тактику та інновації розвитку України?
Протягом десятиліть ми чули про високоточні ракети й високі технології, щоб точно навести ракету на ціль, аби знищити її, не завдавши непотрібних руйнувань, не спричинивши шкоди та жертв. А це був простий низькотехнологічний самокат, але з чималими можливостями з погляду на дуже високу технологічність операційної складності й розгалуженості апарату.
Цю ліквідацію вдалося здійснити завдяки креативності у плануванні та точному виконанню. Тому той факт, що уразили лише ціль без шкоди для населення, дійсно дивує. Це показує різницю в тому, як Україна веде війну на противагу Росії з її безладними атаками.
Що ви думаєте про основні наслідки для російських еліт і командування на стратегічному і тактичному рівнях?
Ви чули крики та заяви російських еліт, що ті, хто це вчинив, будуть знайдені та покарані. Зважаючи на ці заяви, зрозуміло, що операція справила ефект на них. Думаю, що вони трішки протверезіли.
Щодо стратегічного ефекту думаю, що це не змінить хід війни. На зміну цьому генералу через систему прийде інший лакей. Але це надсилає важливий сигнал керівництву Росії, що якщо воно вчинятиме злочини, то не буде в безпеці під час війни, а після неї – його притягнуть до відповідальності. Українські служби володіють інформацією про те, хто й що робить, хто де проживає, який спосіб життя має, де їхні вразливі місця. Це має викликати у російських чиновників та еліт лише страх.
Заступник голови радбезу Росії Дмітрій Медведєв закликав російські спецслужби ліквідувати українське політичне керівництво у відповідь на усунення Кіріллова. Що ви думаєте з цього приводу і чи здатні вони на це? Тому що ми вже деякий час чуємо погрози про ліквідацію українського керівництва, атаки на центри ухвалення рішень в Україні, але поки Росії не вдалося здійснити це.
Це абсолютно типово. Щоразу, коли треба написати таке повідомлення, Росія виводить Медведєва з погрозами на адресу України, Європи, США, Заходу. Іноді він тверезий, іноді ні, але його риторика завжди однакова. Росія розпочала війну, намагаючись ліквідувати українське керівництво, обезголовити уряд Володимира Зеленського в межах так званої СВО, яка, як вона думала, завершиться за 3 дні.
Однак вона триває вже майже 3 роки. Українські Збройні Сили та спецслужби виконали неймовірну роботу, захищаючи не лише Україну, її територію, та витісняючи Росію з території, яку вона завойовувала, зупиняючи її в інших місцях та рішуче перемагаючи.
Зусилля з ліквідації та напади на політичне та військове керівництво з боку Росії триватимуть. Це почалося на самому початку війни.
Ви очікуєте, що Росія спробує ліквідувати президента Зеленського? Тому що такі спроби були в минулому після початку повномасштабного вторгнення, коли він перебував у Києві.
Я очікую, що Росія намагатиметься зробити все можливе, щоб досягти свого. Її ціль доволі чітко полягає в так званій "денацифікації" України. Це означає, що Росія намагатиметься ліквідувати українське політичне керівництво.
Дональд Трамп заявив, що Зеленський має бути готовий підписати угоду з Росією. Команда Трампа намагатиметься досягти припинення вогню в Україні вже наступного року. Спецпредставник Трампа з питань України та Росії Кіт Келлог заявив, що війна в Україні може закінчитися найближчими місяцями. Чи вважаєте ви, що угода про припинення вогню слугуватиме інтересам Владіміра Путіна?
Ми ще не знаємо, про що йде мова і яке саме припинення вогню може відбутися. Думаю, важливо відзначити, що Кіт Келлог збирається відвідати Київ, Париж і Берлін. До Москви він не поїде. Він консультується з нашими друзями та союзниками, а також людьми, яких ми підтримуємо в Україні.
Він каже, що планує поїхати вислухати всіх. Це важливо. Він збиратиме факти на місцях, слухатиме коментарі як українського керівництва, так і тих, хто підтримує Київ. Він стверджував, що повинні бути переговори. Війни закінчуються або капітуляцією, або переговорами. Ніхто не закликає Україну до капітуляції.
Дональд Трамп і Кіт Келлог сподіваються на швидке завершення війни. Не думаю, що ви знайдете когось, хто не сподівався б на це. Але, звичайно, це має бути на прийнятних для України умовах. Це має відбутися з честю та гарантіями безпеки, забезпеченням суверенітету й процвітання України в майбутньому.
Важлива частина будь-яких переговорів полягає у тому, щоб вступити в ці переговори з якомога більшими важелями впливу. Це означає силу на полі бою, зростання військового потенціалу, політичну волю тих, хто підтримує Україну.
Що, на вашу думку, Владімір Путін думає щодо ідеї припинення вогню в Україні? Як він ставиться до цього? Що думає про такі ініціативи його найближче оточення?
Ми знаємо, що вони сказали та зробили. До війни вони стверджували, що не збираються вдиратися в Україну й нібито лише проводили військові навчання. Вони брехали буквально щоразу, коли їхні вуста ворушилися, намагалися обдурити світ.
Коли вони розпочали так звану СВО, то сказали, що їхні цілі полягали в "денацифікації та демілітаризації" України, що є настільки абсурдним твердженням, що навіть важко собі уявити. Вони жодним чином не змогли похитнути українське лідерство, яке було стійким і сильним, повністю провалилися в "демілітаризації". Насправді вони зробили повністю протилежне своїм цілям.
Україна тепер сильніша, здібніша, рішучіша, ніж була на початку війни. Я в цілковитому захваті від ЗСУ; чоловіків та жінок, які воюють; урядових служб, які їх підтримують; людей, які їм допомагають, щодня ходять на роботу, живуть своїм життям, виховують своїх дітей. Росія повністю провалилась у своїх стратегічних цілях з цього приводу.
Також вона хотіла зупинити розширення НАТО, але врешті його розширили. Тепер на їхньому кордоні 2 найсильніші армії в Європі: Швеція та Фінляндія. Я вірю, що майбутнє України буде в НАТО. Не знаю, коли це станеться, це складна політична проблема. Однак вважаю, що кінцева безпека для України, Європи та Сполучених Штатів – це вільна і цілісна Україна в складі Альянсу. Не знаю, як це може відбутися. Не вірю, що існує якесь чарівне рішення.
Для мене абсолютно зрозуміло, що війна та будь-які бойові дії, які припиняються, мають завершитись таким чином, аби Росія не мала можливості просто відпочити, переозброїтися, перегрупуватися, а потім відновити боротьбу. Припинення вогню має бути з набором конкретних, практичних, реалізованих, видимих гарантій безпеки для України, які стримають Росію від відновлення боротьби.
Чи відчуваєте ви, що Трамп і його команда розуміють важливість надання Україні гарантій безпеки та забезпечення того, щоб Росія не змогла знову напасти в майбутньому?
Я вважаю, що в усіх секторах уряду США і в межах Конгресу існує широке розуміння того, що допомога Україні є в інтересах безпеки США та Заходу в цілому. Думаю, у свідомості європейців та американців має бути чіткіше бачення щодо України. Потрібно робити все, аби Україна стала успішнішим, динамічнішим і найстійкішим членом Альянсу, який захищає західні цінності та демократію.
Після початку повномасштабного вторгнення в Україну між ЦРУ та українськими спецслужбами було чимало розвідувальної співпраці. Чи продовжиться така співпраця після початку каденції Дональда Трампа?
Я не можу нічого з цього коментувати. Я не маю фактів, але знаю, що розвідувальні служби відігравали роль у здатності підтримувати відносини незалежно від політичних змін. Річ у тім, що спецслужби можуть діяти тихо, поза політичним центром уваги, інтенсивно й сфокусовано, підтримувати й співпрацювати у ситуаціях, які вас здивували б.
Чи зможе ЦРУ переконати Дональда Трампа у тому, що підтримка України відповідає національним інтересам США? Яку роль у підвищенні обізнаності щодо цього питання відграватиме ЦРУ?
Роль розвідувального товариства у Сполучених Штатах полягає у тому, щоб надавати розвідувальні дані та аналітику політичному керівництву, що потім дозволяє ухвалювати політичні рішення.
ЦРУ й розвідувальне товариство не відіграють політичної ролі. Протягом всієї історії організації було надзвичайно важливо, щоб агенція й розвідувальне товариство разом надавало об'єктивну, засновану на фактах, неупереджену оцінку політичному керівництву.
Обговорімо також нинішні диверсійні операції Росії у Європі. Були окремі інциденти з російськими безпілотниками та агентами поблизу військових баз США у Європі, зокрема у Німеччині. Як ви оцінюєте нинішню загрозу, яку Росія становить для європейських держав?
Думаю, що Європа й Сполучені Штати повільно прокидаються на тлі російських спецоперацій на європейській території. Вони (росіяни – 24 Канал) заходять занадто далеко.
Можна згадати вбивство Олександра Литвиненка у Лондоні у 2006 році, замах на Сергія і Юлію Скрипалів з використанням нервово-паралітичної речовини "Новачок", була серія диверсійних атак, вибухали заводи з виробництва боєприпасів у Східній Європі. Мішенню для вбивства ставали керівники компаній, зокрема в оборонній промисловості. Росіяни перерізали комунікації та кабельні лінії. Нещодавно ви бачили, як перерізалися підводні лінії зв'язку. Усе це робить Росія.
Росіяни надсилають сигнали про те, що їм добре відомі вразливі місця Європи й вони можуть їх атакувати. Протягом останніх десятиліть основна стратегія Росії полягала у тому, щоб розділити країни. Вони використовували енергію як зброю, щоб розділити союзників.
Безумовно, Україна добре знає цю історію і пам'ятає, що її використовували у цій грі як пішака. Росія вдалася до хитрощів. Наприклад, підтримувала екстремістські організації. Так вони намагалися посилити розкол та політичний розбрат всередині країн. Для цього росіяни масово використовували соціальні медіа.
Усе це переплітається. Отже, все повертається до довготривалої систематичної кампанії, спрямованої на підрив демократичних основ Європи, розкол союзників, створення страху й невпевненості.
Чи вважаєте ви, що такі атаки можуть досягнути своїх цілей та посіяти страх серед європейських лідерів?
Ні, якщо ми не прислухаємося до своїх страхів, якщо розумітимемо характер атак, якщо старанно працюватимемо над тим, щоб протистояти їм та докладемо багато зусиль для стримування.
Не думаю, що нам потрібно боятися дій Росії, але на неї потрібно звертати увагу. Ми повинні багато працювати, щоб протистояти росіянам. А це вимагає співпраці між країнами, військовими та розвідувальними установами, а також чіткого погляду на те, що відбувається. Ми занадто довго дивилися на все це як на дрібниці. Нам потрібно зробити крок назад й поглянути на загальну картину того, що відбувається.
З початку повномасштабного вторгнення Росія погрожує застосувати ядерну зброю. Чи впливають ці погрози зараз на західних лідерів? Чи бояться вони їх?
Жоден лідер не хоче ризикувати ядерною війною. США чітко розуміють, що початок ядерної війни погано закінчиться для всіх. Президент Рональд Рейган сказав, що ядерну війну не можна виграти й у жодному разі не можна починати. Нещодавно лідер Китаю Сі Цзіньпін сказав те ж саме.
Росія може використати ядерну зброю лише для погроз. Зараз країна-агресорка продовжує це робити, адже відчуває, що завдяки цьому має вплив на стримування повної підтримки України.
Чи вірите ви, що такі погрози вже не працюють, бо їх не бояться західні лідери? Адже ми вже наближаємося до початку четвертого року повномасштабної війни, а Росія досі так й не застосувала тактичну чи стратегічну ядерну зброю проти українських сил. Чи не здається вам, що такі погрози вже неефективні?
Думаю, що їх ефективність знизилася. Коли про це періодично говорять, то ці погрози втрачають свою силу. Крім того, Росія провела багато так званих "червоних ліній", й усі вони були перетнуті без ядерного удару.
Україна нормально захищається, атакуючи стратегічні об'єкти в Росії, які підтримують сили ворожої армії. Попри це, країна-агресорка не завдала ядерного удару. Не думаю, що зараз це станеться.
Чи вважаєте ви, що падіння режиму Башара Асада є найбільшим провалом російської розвідки?
Не знаю, чи це провал розвідки, але це точно політичний провал. Скільки мільярдів рублів Росія вклала у цей режим? Яку частину свого престижу втратила? Скільки десятків тисяч сирійських мирних жителів вбили війська Владіміра Путіна під час підтримки сирійського диктатора?
Одне з найжахливіших у сучасній історії те, що ми спостерігаємо за машиною ув'язнення, тортур та страт таких самих, як були за нацистської епохи. Асад був головним другом Путіна на Близькому Сході. Російський диктатор вклав у режим Асада свій престиж, велику російську військову міць та багато російських грошей.
Падіння режиму Асада показує, наскільки насправді крихкі диктатури. Диктатори можуть довго триматися завдяки репресіям, можуть вбивати, катувати, вселяти страх у населення, але насправді диктаторські режими крихкі. Хоча ззовні можуть здаватися міцними, але всередині – гнилі. Вони дуже стрімко розвалюються. Це ми побачили на прикладі Радянського Союзу.
Хоча до того Захід дивився на СРСР й бачив сильний моноліт. Було мало прогнозів, що Радянський Союз врешті-решт розпадеться. Однак у нього була гнила економіка й корумповане суспільство. Люди знали це, тому СРСР розвалився дуже швидко.
Усі частини Радянського Союзу, які не були російськими, втекли дуже швидко. Не випадково, країни Балтії, Україна та країни Центральної Азії відмовилися приєднуватися до нової федерації з Росією.
Який шанс, що режим Владіміра Путіна може впасти так само швидко, як режим Асада? Як ви можете оцінити нинішню владу російського президента?
Звичайно, таке може статися. Скільки людей передбачали падіння режиму Асада? Навіть ізраїльтяни не очікували, що це станеться, сидячи впритул до кордону Сирії. Тож режим Путіна може впасти дуже раптово.
Які чинники можуть до цього призвести? Путін перебуває при владі з 1999 року. Це довше, ніж п'ять президентів США. У нього дуже вузьке коло людей, яким він довіряє. Чи боїться Кремль найбільше Україну? Ні, він боїться свого народу. Не даремно ФСБ зосереджені на контролі над власним народом. Величезні обсяги російських ресурсів спрямовані на підкорення, контроль й маніпулювання власним населенням.
Думаю, це елемент, який не можна ігнорувати. Чи означає це, що у Росії раптом вибухне народне повстання? Ні, я так не думаю. Частково тому, що це було передбачено спецслужбами.
Ще один важливий елемент – зовнішній тиск. Сирія перебувала під зовнішнім тиском з різних боків й через це втратила можливість отримувати підтримку від "Хезболли" та Ірану. Коли прийшов час, то сунітські солдати, які стояли на контрольно-пропускних пунктах по дорозі в Дамаск, не захотіли воювати за Асада й боротися за корумпований режим, у якому вони не мали своєї частки.
Це нагадало мені марш Євгєнія Пригожина на Москву. Вагнерівці проїжджали повз блокпости та підрозділи російських солдатів, які просто стояли й не захищали Росію. Вони чекали у який бік подує вітер. Отже, у Росії є елементи, які можуть призвести до раптового краху режиму.
Інформує 24tv.ua