Рано чи пізно карантин завершиться. Це не буде різким поверненням у докарантинне життя. Вірус ще довго так чи інакше супроводжуватиме нас. Повернення буде поступовим і до вихідної точки ми навіть не наблизимося - спочатку - за неможливості, потім - за непотрібністю.
Про це розповідає Сергій Дятленко, експерт з питань освіти Центрального офісу реформ при Мінрегіоні, передає 0522.ua.
Вихід з карантину освіти розпочнеться, за прогнозами влади, не раніше середини червня. Повномасштабно - не раніше вересня.
Органам місцевого самоврядування в будь-якому випадку потрібно готуватися до цього заздалегідь. Годі буде чекати за теперішніх умов великої допомоги від держави. Максимум - це рекомендації щодо початку роботи та заборони/дозволи на здійснення певних видів освітньої діяльності. Місцевій владі потрібно буде самостійно продумувати варіанти, за яких заклади освіти не стануть «гарячими точками» в боротьбі з коронавірусом. У громадах мають приймати рішення і нести відповідальність за них.
В нас є суттєвий бонус: можемо бачити, як виходить з карантину освіта в інших країнах та використати їх досвід. Варто уважно спостерігати. Але вже тепер потрібно подумати про:
- Черговість відновлення навчального процесу в закладах освіти для різних груп здобувачів освіти. І тут варто керуватися не лише інтересами держави (випускники мають скласти ЗНО), а й потребами дітей та їх батьків. Зокрема в Ізраїлі першими відновили навчання для учнів з так званих «інклюзивних класів», тобто для дітей, що через стан здоров'я найбільш складно переносять відсутність соціуму. За ними до шкіл повернуться учні 1-3 класів. Далі - дошкільнята.
- Режим роботи закладів освіти, за яким якомога зменшити можливість перетинання дітей між собою: змінність навчання, різні входи, поверхи, кабінети, розклад дзвінків тощо.
- Наповненість класів. Можливо, доведеться розділяти переповнені класи навпіл не лише для проведення окремих уроків, а для усього навчального процесу. До речі, з 1 вересня це можна зробити цілком цивілізовано за фінансової підтримки з боку держави. Таки без підтримки ніяк?..
- Переповнені школи. Найбільша проблема з такими школами у великих містах, хоча зустрічаються вони і в селах та містечках. Можливо, після оптимізації треба буде робити розпорошення, зберігаючи при цьому належний рівень надання освітніх послуг, до якого вже звикли учні за нових умов.
- Порядок використання обладнання загального призначення. Насамперед це спортивні зали, навчальні майстерні, лінгафонні кабінети, фізичні та хімічні лабораторії тощо.
- Забезпечення безпечного харчування та підвезення дітей. Тут, мабуть, варто спиратися на загальнодержавні вимоги до функціонування закладів громадського харчування та здійснення перевезень.
- Забезпеченість засобами захисту (маски, антисептики, вода, мило). Якщо учні забували вдома щоденники, то і маски забуватимуть, а дехто не матиме можливості їх купити.
Окремим рядком варто прописати безпеку вчителів та вихователів. Після відновлення навчального процесу саме вони переберуть на себе від медиків роль найбільш уразливого, а відтак найбільш небезпечного контингенту. Захисними прозорими екранами, рукавичками, тими ж антисептиками їх мають забезпечити в повній мірі. Не так, як забезпечили спецодягом медиків. А ще - створити безпечні та комфортні умови для роботи, в тому числі - побутові.
Про ці питання варто подумати заздалегідь, щоб потім не вийшло, що в «січні несподівано настала зима і випав сніг». Не думаю, що сьогодні в Україні є півмільйона захисних екранів на обличчя…